ОСНОВНІ СТРЕСОВІ ФАКТОРИ

 Рослинні організми в природних і штучних умовах зазнають впливу різноманітних чинників середовища, що практично постійно змінюються.

​

До них належать:

• фізичні фактори – температура (висока, низька, охолодження, заморожування, перегрів); гідратація (посуха, затоплення), світло (висока інтенсивність, низька інтенсивність); радіація (ультрафіолет, α-, β-, γ- та Х- випромінювання); магнітне поле (гравітація);

• хімічні фактори (солі, важкі метали, кислотність середовища, газоподібні токсиканти, гербіциди тощо);

• біотичні фактори (інфекції, комахи);

• механічні фактори (вітер, тиск, пошкодження).
   

Переведення організму в кількісно і якісно інший стан здатні забезпечити рівні факторів, що виходять за межі фонових, тобто перевищують поріг чутливості. Саме такі фактори умовно можуть бути названі стресовими. Під впливом стресових чинників рослинний організм може переходити від фізіологічно нормального до стану стресу.

​

Термін «стрес» був перенесений в фізіологію рослин з медичної науки і міцно закріпився в лексиконі фізіології стійкості рослин. За автором концепції стресу Г.Сельє, стрес – це загальна неспецифічна реакція організму на будь-який вплив. Фактори, що спричиняють стан стресу, Сельє назвав стресорами, а сукупність змін, що відбуваються під впливом стресорів, адаптаційним синдромом, виділивши у ньому три фази: тривоги, адаптації і виснаження. Такий поділ на стадії досить умовний.

​

За уніфікованою концепцією стресу, що включає оригінальну концепцію стресу Г.Сельє і доповнення, у відповідях рослин на стрес виділяють чотири фази:

​

1. Фаза відповіді – реакція тривоги (початок стресу). Вона виявляється у відхиленні від функціональної норми, зниженні життєздатності.

2. Фаза відновлення, що включає в себе процеси адаптації, репарації і ефект досягнення підвищеної стійкості.

3. Фаза виснаження. Настає якщо інтенсивність стресового впливу надто висока, перевищує адаптаційні можливості. Вона закінчується хронічною хворобою або загибеллю.

4. Фаза регенерації – часткове або повне відновлення фізіологічної функції після припинення дії стресора і за умови, що ушкодження було не надто сильним.